Про Всеукраїнський референдум
1 грудня виповнилась чергова, двадцять шоста річниця з дня проведення всеукраїнського референдуму, на якому український народ переконливою більшістю голосів підтримав Акт проголошення незалежності України і, по суті, легітимізував утвердження України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Численні заклики політиків, державних і громадських діячів, науковців щодо широкого відзначення річниці з дня проведення першого загальнодержавного референдуму, які лунали впродовж років незалежності України, донині не мали суттєвого успіху. Відповідна подія, з різних причин, не отримала свого комплексного політико-правового та наукового висвітлення на загальнодержавному рівні. Між тим, якщо День Конституції, який відзначається 28 червня кожного року, можна вважати святом національного правотворення, утвердження демократії та верховенства права, 24 серпня – святом Незалежності України, то 1 грудня мало б утвердитися як свято єдності Українського народу та легітимізації національної державності. На користь останнього твердження свідчать і історичні події, пов’язані з підготовкою та проведенням Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р., та їх правові наслідки.
РЕФЕРЕНДУМ ПЕРШОГО ГРУДНЯ 1991 – всенародне голосування (референдум), організоване та проведене з метою визначити ставлення громадян України до Акта проголошення незалежності України на підставі положень Закону України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 липня 1991.
Рішення про проведення референдуму містила постанова Верховної Ради України “Про проголошення незалежності України” від 24 серпня 1991. Порядок проведення і текст бюлетеня були затверджені постановами Верховної Ради України “Про проведення всеукраїнського референдуму в питанні про проголошення незалежності України” та “Про форму бюлетеня для голосування на всеукраїнському референдумі” від 11 жовтня 1991. Бюлетень референдуму містив текст Акта проголошення незалежності України і запитання: “Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?” із двома варіантами відповіді: “Так, підтверджую” або “Ні, не підтверджую”. Одночасно Верховна Рада України прийняла спеціальне звернення “Шановні співвітчизники”, в якому закликала громадян України підтримати Акт проголошення незалежності України: “Співвітчизники! Будьмо єдині в прагненнях наших, в розбудові незалежної державності України! Наша земля пережила багато кривд і страждань, неволі, лихо засівало її – тож 1 грудня сама історія дає нам шанс, можливо останній, стати справжніми громадянами, творцями своєї держави, будівниками “власної хати”, де панують “своя правда, і сила, і воля””.
Проведенню референдуму передувала публічна дискусія на шпальтах українських та загальносоюзних засобів масової інформації. Підготовку всеукраїнського референдуму, підрахунок поданих голосів та підведення результатів голосування здійснювали Центральна виборча комісія по виборах народних депутатів України, Комісія Крим. АРСР по виборах народних депутатів Крим. АРСР, обласні, районні, міські, районні в містах комісії по виборах депутатів місцевих Рад народних депутатів.
Референдум пройшов в усіх 27-ми адміністративних регіонах України: 24-х областях, 1 автономній республіці та 2-х містах зі спеціальним статусом. У голосуванні взяли участь 31891742 виборці, або 84,18 % тих, хто мав право брати участь у референдумі та виборах Президента України (37,8 млн громадян). На підтримку незалежності висловились 28804071 громадянин, або 90,32 % тих, хто брав участь у голосуванні. Референдум мав імперативний характер, його рішення були загальнообов’язковими та не потребували затвердження.
Проведення всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. дозволило досягти іще однієї, попередньо не передбачуваної мети – легітимного виходу республіки зі складу радянської союзу. Так, на основі результатів всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р., Україна першою з колишніх радянських республік заявила, що вважає стосовно себе Договір про утворення СРСР 1922 р. недійсним і недіючим. А вже 8 грудня 1991 р. Біловезька угода юридично припинила існування колишнього СРСР. Зазначені події однозначно утвердили Україну як незалежну та суверенну, демократичну, правову, соціальну державу, повноцінного суб’єкта міжнародних правовідносин.
Очевидно, що підготовка та проведення всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. стало визначальним кроком в утвердженні Української держави. Позитивний досвід всенародного вирішення найбільш важливих для суспільства та держави питань на референдумі давав надію на його подальше поширення в державному будівництві та конституційному правотворенні незалежної України.
Грудневий референдум 1991 року став виявом найвищої форми легітимності української державної незалежності. Був закладений надійний фундамент суверенності, що дало правові підстави упродовж лише одного місяця визнати Україну 57 державами світу, які усвідомили, що волевиявлення багатомільйонного народу треба поважати.
